A A A K K K
людям з порушенням зору
КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА "КРАСНОКУТСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ" КРАСНОКУТСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

Психологічна підтримка

 

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА - це область практичного застосування психології, орієнтована на підвищення соціально-психологічної компетентності, орієнтована на  підвищення соціально-психологічної компетентності людей і надання психологічної допомоги як окремій людині, так і групі чи організації. Це безпосередня робота з людьми, спрямована на вирішення різного роду психологічних проблем, пов’язаних з труднощами в міжособистісних стосунках.

МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА ЦПРПП:

  • сприяння створенню умов для професійного розвитку педагогічних прцівників, в т.ч. працівників психологічної служби;
  • охорона психічного здоров’я;
  • надання психологічної підтримки відповідно до цілей та завдань системи освіти.

ПРОГНОЗОВАНИЙ  ФУНКЦІОНАЛ  ПСИХОЛОГА  ЦПРПП:

  • Консультування з питань надання рекомендацій педагогічним працівникам:

- щодо побудови  індивідуальної траєкторії професійного розвитку (враховуючи психотип, темперамент, психологічні та фізіологічні особливості);

- щодо можливостей професійного розвитку (база даних курсів піддвищення кваліфікації, тренінгів, тощо);

- щодо організації та забезпечення інклюзивного навчання в закладах освіти.

  • Організація та проведення тренінгів, семінарів для психологів та інших категорій педагогічних працівників закладів освіти з питань запобігання професійного вигорання педагогічних працівників із метою їхнього психологічного розвантаження.

     

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

  1. Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
  2. Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
  3. Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
  4. Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
  5. Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.
  6. Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
  7. Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
  8. Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.
  9. Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
  10.  Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
  11.  Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
  12.  Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.

               ПОРАДИ  ПЕДАГОГАМ  ДЛЯ  ПОЛІПШЕННЯ  НАСТРОЮ

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з’явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите «здрастуй», теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам’ятайте: думати про себе – ваш головний обов’язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання: «Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити».

ЗОЛОТІ  ПРАВИЛА  ПЕДАГОГА

1. Прийшов у школу – зроби розумне й шляхетне лице.

2. Кожного разу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з’їж морозиво.

3. Гроші та педагогіка мало сумісні.

4. Нехай всі манекенниці світу, побачивши твою усмішку, подадуть у відставку.

5. Не заходь в душу до дітей, якщо тебе про це не просили.

6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.

7. Жартуй до тих пір, доки не навчишся.

8. Пам’ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель – спопелити душу.

9. Приходити на урок слід настільки підготовленим, щоб знати точно: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.

10. Кожного разу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.

11. Намагайся їсти кожен день.

12. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге і щасливе педагогічне життя.

13. Ніколи не чекай похвали, а намагайся відразу ж з’ясувати, як з нею йдуть справи.

14. Люби кого-небудь крім школи, і тоді у тебе буде все в порядку.

15. Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти артист, ти кращий педагог країни, ти найщасливіша людина

16. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.

17. Пишайся своїми помилками, і тоді у тебе їх буде з кожним роком все менше.

18. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішка на обличчях дітей.

19. Якщо ти вмієш самий звичайний факт подати як відкриття та домогтися подиву і захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.

20.Пам’ятай: хороші педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.

21. Віддай школі все, а вийшовши зі стін школи, почни нове життя.

22. Постарайся завжди бути здоровою, навіть якщо в цей хтось не повірить.

23. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: «Он вчителька пішла».

24. Не спи на уроці; дурний приклад заразливий.

25. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.

26. Пам’ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.

27. Добре, якщо пізно увечері, коли ти згадаєш своїх учнів, обличчя твоє осяє посмішка.

Рекомендації для вчителя

ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.

Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ПЕДАГОГАМ  У  РОБОТІ  З ОБДАРОВАНИМИ  ДІТЬМИ

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини “вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.


ВЧИТЕЛЬ  І  ПРОБЛЕМИ  ДИСЦИПЛІНИ

5 найтиповіших проблем, пов’язаних  з  дисципліною        

  1. Некеровані  розмови  на уроках.

  2. Відсутність шанобливого ставлення до дорослих.

  3. Нечесність.

  4. Пасивний опір.

  5. Зухвала, нахабна, груба поведінка.

 Учителі  повинні знати закони, які є в основі поведінки  учнів

1. Учні обирають певну модель поведінки за певних обставин.

2. Усяка поведінка підпорядкована певній меті – відчувати себе приналежним до шкільного життя.

3. Порушуючи дисципліну, учень  може усвідомлювати, поводиться

неправильно і що за цим порушенням стоїть одна з чотирьох причин:

– привернення уваги;

– влада;

– помста;

– уникання невдачі.

  Типи реакції вчителя  на «неприпустиму» поведінку своїх вихованців:

1.Невтручання.  Вчителі, в кращому випадку, пояснюють учням, що трапилося,  розраховуючи,  що діти самі поступово навчаться керувати своєю   поведінкою.

2.Контроль.  Основні методи впливу – погрози і шантаж.

3.Взаємодія.  Вчителі    обирають  складну  роль  ненав’язливого   лідера,  щоразу cтавлячи   дітей   перед   необхідністю   усвідомленого   вибору та   відповідальності.  Вони  залучають  дітей  до  процесу  встановлення правил, програму  дисципліни  будують  на  підвищенні самоповаги учнів за  допомогою  стратегії  підтримки.

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ ЧАС

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ВЧИТЕЛЯМ  ЩОДО  РОБОТИ  З  УЧНЯМИ,  ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ  ДО  ГРУПИ  РИЗИКУ

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в “кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації…

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей “список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

Я в ресурсі і балансі або профілактика емоційного вигорання засобами артпрактик

        Емоційне вигорання — це загроза професіоналізму. Для педагогів сьогодні критично важливо навчитись правильно піклуватись про себе, адже саме це є запорукою збереження нашого психологічного здоров’я.

        Як уникати вигорання, почувати себе в гармонії зі світом та бути максимально продуктивним. 

Піклування про себе

        Піклування про себе — це будь-яка активність, яку ми обираємо, щоб піклуватись про своє фізичне, ментальне, емоційне благополуччя. Саме це допомагає нам здійснювати профілактику стресових станів та зберігати оптимальний баланс між професією та особистим життям.

        Психологічне благополуччя — визначальний критерій самозбереження особистості (психічне здоров’я, якісь життя, якісний стиль життя, емоційний комфорт, самоактуалізована особистість).

Піклування про себе:

  • ментальне (піклування про когнітивний стан за допомогою майндфулнес та постійної самоосвіти);
  • емоційне (розпізнавання своїх емоцій, емоційний менеджмент);
  • фізичне (піклування про своє тіло за допомогою збереження здоров’я);
  • соціальне (підтримка соціальних контактів)

           Вправи для регуляції емоційного стану

1. Вправа-самодіагностика «Колесо балансу»

        Мета — самодіагностика життєвих балансів, усвідомлення «психологічних зависань» і саморефлексія саморегуляції засобами МАК-технологій.

        Для цієї вправи потрібно взяти папір, ручку та накреслити коло. Далі його треба розділити на 8 граней та підписати усі сфери свого життя (наприклад, робота, сім’я, саморозвиток і так далі). Після цього ми проставляємо від центра кола до краю цифри від 0 до 10 і визначаємо, скільки часу ми приділяємо кожній з цих сфер.

       Звертаємо увагу, що якщо 70% часу ми витрачаємо на те, що нам не подобається — є величезний ризик того, що станеться емоційне вигорання.

2. Вправа-діагностика «16 асоціацій»

        Мета — самодіагностика емоційного вигорання і глибинне усвідомлення психологічної самодопомоги засобами МАК-технологій.

        Усі учасники обирають собі якусь карту та проговорюють, з чим в них вона асоціюється та що це для них означає, а також розмірковують про те, чому вони обрали саме таку карту.

3. Ігрова вправа-діагностика «Каракулі»

        Мета — самодіагностика емоційного вигорання і саморегуляція стану засобами артпрактики - ізотерапія, МАК.

        Беремо аркуш паперу та ручку і починаємо, не думаючи, щось малювати (це можуть бути будь-які каракулі). Далі ми фокусуємось на своїх почуттях, відчуваємо їх зростання та продовжуємо «каракулювати». Коли почнете відчувати розслабленість — зупиніться. Подивіться на «картину» і дайте їй назву (можна з гумором). Відчуйте, що ви — окремо, а ваші емоції — окремо.                 Розірвіть аркуш паперу на дрібні шматочки/спаліть.

        Вправу повторюємо періодично та додаємо до неї афірмацію «Я володію самоменеджментом і управляю емоціями».

**    Те, що ми зображуємо з лівої сторони аркуша буде нашим минулим, те, що по центру — це я тут і тепер, а ситуація праворуч — це те, на що ми орієнтовані в майбутньому. Верхня частина листа, зазвичай, це свідоме, нижня — підсвідоме.

4.  Вправа «Вулкан»

        Мета — саморегуляція емоційного стану засобами артпрактики: МАК-технології.

        Беремо аркуш паперу, ручку/олівці та малюємо вулкан (без деталізації), виносячи свої емоції на папір під час малювання.

Запитання для самоактуалізації:

  1. Який це вулкан?
  2. Як можна допомогти вулкану? (МАК).
  3. Аналіз самого вулкана, виверження, додаткові деталі, розташування на аркуші, кольори, вербальний опис.

***  Зображення вулкану — рівень нашого емоційного стану.

        Як допомогти вулкану — сигнал — як можна полегшити емоційний стан.

5. Вправа «Коштовна ваза»

        Мета — саморегуляція емоційного стану засобами артпрактик: мандалотерапії, кольоротерапії, МАК-технологій.

        Беремо аркуш паперу, ручку/олівці, малюємо вазу та наповнюємо її «нашими ресурсами» за допомогою техніки колажування/мандали/додайте кольорів тощо.

Запитання для самоактуалізації:

  1. Дайте назву вашій вазі.
  2. З якою сферою вашого життя пов’язані складники вашої “роботи”?
  3. Проаналізуйте розташування вази. Якщо уявити, що верх аркуша — ваші мрії, думки, низ малюнка — вчинки і справи, а середина — емоційно забарвлена частина вашого життя і соціальні зв’язки, то що можна сказати із вашого малюнка?
  4. Які зображення/символи накладаються одне на одне? Що це для вас?
  5. Яка частина колажу найресурсніша для вас?
  6. Про які життєві завдання ваш малюнок?

        Для того, щоб дізнатись більше про профілактику емоційного вигорання засобами артпрактик переходьте за посиланням https://vseosvita.ua/seminar/7

Техніки відновлення ресурсів для педагогічних працівників

        Літо — пора канікул, а отже, це час для релаксації та відновлення своїх ресурсів. Проте, досить часто, знову повертаючись на своє робоче місце, вчителі кажуть про те, що зовсім не відчувають себе повними сил. Чому ж так трапляється? Познайомимось з поняттям психологічного ресурсу та з’ясуємо, де саме нам його шукати.

                                      Розпочнемо з практики

        Для початку пропонуємо зробити практику для підняття настрою, розслаблення та актуалізації власних ресурсів. Для цього вам потрібно взяти листок паперу та намалювати сонечко з промінчиками, на кожному з яких написати те, за що ви собі сьогодні вдячні.

        Звертаємо увагу, що цю вправу варто робити регулярно. Часами вона справді може здаватись складною, проте в такому випадку треба знайти в собі сили для подолання цього бар’єру та все ж згадати якомога більше таких речей, адже це саме те, що може наповнити нас.

                                       Психологічні ресурси

         Психологічні ресурси — це якраз ті емоції, які ми відчуваємо, коли дозволяємо собі похвалити себе, проаналізувати власну поведінку та виявити свої перемоги.

Психологічні ресурси — це:

- особистісні властивості й здібності, що є для людини цінними та допомагають адаптуватися до стресових ситуацій й долати їх;

- сили характеру, що дають змогу реалізовувати чесноти;

- засіб, умови перетворення, знаходження і розкриття яких приводить до доступу до максимальної реалізації потенціалу особистості, повноцінному і автентичному існуванню.

        Якщо говорити про ресурси метафорично, то можна уявити, що ви потрапили на безлюдний острів, але маєте певну сокиру, вудочку, снасті для риболовлі і так далі. Психологічними ресурсами в такому випадку будуть ваші знання про те, як використовувати ці інструменти, ваша готовність та впевненість в тому, що ви впораєтесь.

                              Види психологічних ресурсів

1. Особистісні (риси характеру).

2. Тілесні (здатності вашого тіла).

3. Ресурси навколишнього середовища (взаємодія з природою).

4. Культуральні та історичні (наприклад, народні традиції).

5. Образні (наприклад, наші спогади про приємні моменти).

Вправа для пошуку власних ресурсів

         Дана вправа допоможе нам скласти перелік тих ресурсів, які можуть підтримувати нас щодня. Для неї потрібен буде листок паперу.

1. Проаналізуйте та поділіть своє життя на сфери (наприклад, духовність, любов/сім’я, хобі/розваги, гроші, кар’єра/бізнес, здоров’я та спорт).

2. В кожній сфері життя визначте, що для вас є цінним в ній. Для цього створіть дві колонки: сфери життя та цінності.

3. Відповідно до виокремлених цінностей в кожній сфері життя запишіть, що ви робите чи можете зробити для задоволення цих цінностей.

        Звичайно, після однієї вправи не можна наповнитись нескінченною кількістю енергії, адже життя постійно підкидає нам певні виклики, проте знання власних ресурсів та розуміння, як ці ресурси наповнювати можуть дуже нам допомагати по життю.

 

Вхід для адміністратора